З того буде фолк: як етно проникало в українську музику і підкорило її
Катря Гончарук
28 липня 2017
В Україні багата музична спадщина, велика частина якої збережена в архівах. Однак просте зберігання робить фольклор лише елітарним мистецтвом для вузького кола спеціалістів. На щастя, в останні десятиріччя музиканти все частіше звертаються до пісенних традицій. Platfor.ma розповідає про те, як українське музичне етно виникало, розвивалось і до чого прийшло зараз.
Збереження традицій — місія здійсненна! Дехто вважає, що у цьому напрямку достатньо двох кроків — записувати пісенні рудименти, щоб зберегти їх для нащадків, тобто архівувати фольклорний матеріал і відтворювати старовинні пісні, намагаючись наблизитись до оригіналу. Проте якщо на цьому зупинитись, то народні пісні й надалі «житимуть» в архівах, а фольклор так і залишиться елітарним мистецтвом для етномузикологів, виконавців та слухачів-поціновувачів, словом, для тих, хто «в темі». Насправді архівування та вторинне виконання — сходинки, без яких стає неможливим третій надважливий етап — переосмислення традиції - її інтеграція у сучасне життя, не консервація, а поступ.
Переформатування фолку
Комунікабельність фольклору породжує найрізноманітніші стильові сплави, і надзавдання музикантів — зберегти баланс автентичного та модерного. Поєднання елементів різних стилів — серед яких джаз, рок, європейська академічна музика та неєвропейський фольклор, властиве для ф’южну (від англійського «fusion» — «сплав»). Цей напрямок виник у 1970-ті роки на основі поєднання елементів різних стилів, серед яких — джаз, рок, європейська академічна музика та неєвропейський фольклор. Крім того, для ф’южну характерне застосування електронних музичних інструментів.

В Україні процес активних пошуків поєднання народного мелосу та елементів різних стилів — року, поп-музики, джазу, фанку й регі - розпочався у середині 90-х років. Майданчиком для цих музичних експериментів в різні роки стали такі фестивалі як «Червона рута», «Мазепа-фест», «Шешори», «Країна мрій», «Рок-екзистенція», «Ростоки», «ДрайвомірЪ», «Етно-еволюція», «Трипільське коло», «АртПоле», «Рок-коляда», «Рок Січ», «Рожаниця», «Черемош-фест», «Млиноманія», «Потяг Do Яремче», «Київська Русь», «Terra Heroica» та інші. З розвитком фестивального руху музиканти стали більше звертатися до народної тематики. З кожним роком формувалася тенденція до кількісного та якісного збільшення кількості альтернативних фолк-музикантів, які «реінкарнують» автентичний фольклор.

Якщо поглянути на цей процес з історичної точки зору, то все почалось з естради. Популярні ВІА 80-х «Водограй», «Червона рута», «Ватра», «Кобза», «Беркут» — виконували народні пісні у фанк-аранжуваннях. Згодом їхні традиції продовжили вітчизняні естрадні виконавці - Марія Бурмака, Віктор Павлік, Ілларія, Росава, Тоня Матвієнко та багато інших.
Електро-фолк-бум
З 80-х років електронне звучання стає провідним у популярній музиці. Такі напрямки, як електро-поп, нью-романтік, синті-поп, диско, техно, хауз відкрили епоху популярності танцювальної електронної музики. Звичайно, електро-бум не оминув і фолку. Перші спроби переосмислити український фольклор крізь призму електронної музики належать фолк-синтез гурту з Коломиї «Заграва», який став лауреатом І премії на першій «Червоній руті» у 89-му.

Шлях до елекро-фолку одними з перших також торували учасники фестивальної програми 97-го року — дует з Києва «Автентичне життя» та Катя Chilly, які увірвались в український шоу-бізнес під прапором автентики. Остання вирізнялась не лише новими для українського слухача поп-авангардними аранжуваннями народних пісень, а й своїми харизмою та епатажем.
"Червона Рута" 1997
Перша програма на ТБ
У середині 90-х до України докотилася хвиля сучасної танцювальної естетики з ейсід-джазом, його американським варіантом хіп-бопом та хіп-хопом. Ці стилі наслідували «Аби МС» і «Stelsi» — одні з перших гуртів, які у 90-х почали використовувати семпли та музичні фрагменти з автентичних українських пісень, танців та казок в електронному обрамленні з додаванням власних мелодекламацій.

«Зелене» — яскравий електро-фолк проект гурту «Аби МС», який увійшов до збірки 2008 року «Сучасна інтерпретація традиційної української музики». Це продукт світового рівня, який неможливо окреслити якимось одним терміном — даб, драм’н’бейс, тріп-хоп, фанк, техно, ейсід-джаз, хаус, диско — і все це поєднано з етнічними барвами України, Африки, Індії, Європи.

Сьогодні етно-гурти проявляють неабиякий інтерес до електроніки: досить часто долучають до співпраці діджеїв і пишуть ремікси до своїх попередніх робіт. В інших є окремі проекти, побудовані на синтезі фолку та електроніки.

«GG» — оригінальний і самобутній проект, побудований на синтезі фолку і транс-електроніки: творчий тандем фольклорного ансамблю «Гуляйгород» і DJ Андрія Антоненка. Яскравий зразок world-музики, у якій органічно переплітаються етніка та популярна музика — «ANTONINA project» — етно-електронний проект Тоні Матвієнко та Олександра Шульги. В музичних треках використовується вокал бабусі Тоні Матвієнко, яка й передала народні пісні цій співочій династії. Сорок років тому знаменита українська співачка Ніна Матвієнко записала понад 300 народних пісень у виконанні своєї матері. Матеріал вийшов на платівках фірми «Мелодія». У 2015 році платівку оцифрували та задіяли у записі дебютного електро-фолк-альбому Тоні Матвієнко.
Є й колективи, які працюють винятково у цьому напрямку, серед них — «ONUKA», «Vroda», «Go-A», «Yuko», «Ptakha». Неабияк цікавий проект «Crossworlds» («Mavka») — перехрестя, на якому зустрічаються шуми пост-індустріального світу і голос минулого. Конкретніше, це симбіоз таких стилів як IDM, даунтемпо, які пише Олексій Микрюков (він же — King Imagine). Співає та керує відтворенням семплів Ірина Скрипнікова (Skrypochka), незмінною фішкою якої є видумана нею самою русальна мова.

Неабияк цікавляться народними мотивами і вітчизняні діджеї. Так Ігор Сакач записав декілька оригінальних композицій спільно з вокалістками фольклорного ансамблю «Божичі». Яскравий зразок синтезу електроніки та фолку — співпраця фольклорного секстету «Марвінок» з львівським ді-джеєм Kind of Zerо (Сергієм Кіндзерським). Їхні твори, виконані у стилі драм’н’бейс та прогресів разом із автентичним співом, ввійшли до альбомів діджея «Happy people» та «My mantra». Крім того, в мережі можна знайти безліч фолк-сетів від Макса Чорного, DJ Свідомого та багатьох інших.

Що характерно, у тандемі «фолк/електроніка» обидва напрямки не втрачають своєї органічності, адже вони абсолютно самодостатні й демократичні інтонаційні практики. Коли переглядаємо сторінки українського етно-ф'южну, розуміємо, що електро-фолк починався у 90-х як андеграунд. Формації, які мали за мету популяризацію електронної музики українського зразка, поступово додавали етнічні елементи і таким чином формували етно-слух українців. Тепер слухача не здивуєш звучанням українських народних інструментів у популярній музиці. Бо чому ми маємо дивуватися власним народним інструментам?
ONUKA - Other ft. NAONI Orchestra
Етно-рок
Фестиваль «Червона рута» став тим майданчиком, де відбувалися перші спроби переосмислення національного фольклору через призму панк-року. Серед найяскравіших експериментаторів — рокери з Косова «Гуцули» (1989-й) та гурт «Фактично самі» — переможці «Червоної рути-97» у Харкові.

У середині 2000-х на теренах нашої держави розпочалась нова хвиля захоплення усім національним, що великою мірою було пов’язано з революційними подіями. Вітчизняні рок-музиканти масово створюють проекти з фольклорними ансамблями. Приміром, «Тартак» і «Гуляйгород», які у 2005 році видали спільний альбом, до якого увійшли обробки українських народних пісень у різних стилях — рок, фанк, хіп-хоп. Пізня лірика та відомі жартівливі пісні є в репертуарі гуртів «Мандри», «Mad Heads», «Мотор'ролла», «ВІЙ», «Ґенеза», «Los Colorados», «Ойкумена», «Цвіт кульбаби», «БандурБенд», «Пан Пупец'», «Чумацький (CH.SH) шлях».

«Воплі Відоплясова» на чолі з Олегом Скрипкою можна назвати локомотивом етно-руху в Україні. У доробку гурту — декілька зразків «популярної народнопісенної класики» («Галя», «Ти ж мене підманула», «Горіла сосна, палала»), а також обробки народних пісень, записані спільно з Тарасом Компаніченком і Сусанною Карпенко.
Вопли Видоплясова - Горела Сосна
Не оминули спокуси попрацювати з фольклорним першоджерелом і такі гурти, як «Океан Ельзи», «ТНМК», «Мертвий півень», в арсеналі яких — буквально по одній обробці народної пісні, але це саме той випадок, коли експеримент вдався на всі 100%.
Мертвий півень - 01. Ой Марічко, чичері
З часом все більше рок-музикантів стали обирати до свого репертуару старовинні обрядові пісні, ліричні і багатоголосні. Серед подвижників етно-року: «Гайдамаки», «ДримбаДаДзиґа», «КораЛЛі», «Астарта», «ТаРута», «The Doox» (екс-«Камо Грядеші»), «OwamО», «Полікарп» (вони ж «Карпатіянs»), «Гуцул Каліпсо», «Джалапіта», «EtnoXL», «Сонце», «ДомРа», «Штандари», «Rock-H» і не лише.

Зразком довершеного й глибокого поєднання чутливості етніки, драйву рок-н-ролу та мудрості регі є альбом 2014-го року «Пісні самонаведення» гурту Kozak System і Тараса Чубая. На офіційному сайті гурту Kozak System можна прочитати багато схвальних відгуків на адресу цього проекту. Зокрема, Андрій Бондар — відомий український поет, публіцист, перекладач відзначив: «Досконале, фармацевтично точне і тонке поєднання кількох „органік“.. Українське як світове, світове як українське. І доступне, і хітове, і народне, і стильне. Все водночас».

Є й такі гурти, творчість яких складно «вписати» у рамки якогось певного стилю. Приміром, вінницький етно-колектив «Очеретяний кіт» можна назвати «етно-неформалами», адже їхня музика виходить далеко за межі стилістики так званого «танцювального», драйвового року, їхні композиції тяжіють до інтелектуальної рок-естетики, вони потребують вдумливого слухання.
Очеретяний кіт. Волики
Можна констатувати, що українські фолк-рок гурти, створюючи обробки різножанрових народних пісень, відроджують автентику у сучасному форматі. Це певна транскрипція фольклору «зрозумілою» сучасній людині музичною мовою. У фольклору немає терміну придатності. Теми, до яких зверталися кілька століть тому, хвилюють нас і сьогодні.

Також є чимало етно-гуртів, які грають на перетині різних стилів популярної музики. Зокрема, «Русичі» поєднують фолк з елементами фанку, регі та боса-нови, «Joryi Kłoc» — з традиційним роком, блек-металом і психоделікою, а «Troye Zillia» — це постійні переходи від акустики до електроніки і джазу. Неординарний підхід до етно-ф'южну має київська команда «Фолькнери», стиль якої самі музиканти визначають як фрі-фолк, а критики відносять до ніші акустичного трансу. А у творчості етно-ретро-кабаре «Сонцекльош» — сплав ретро 30-х, народних українських, ромських та балканських мотивів, джазу, рок-н-ролу, ска, латини та інших стилів.

Надзвичайно цікавими є експерименти з поєднанням музичних елементів різних етносів. Приміром, гурт «БрамаДо» огортають українське бароко (канти, думи) ореолом «шаманізму» і мантри. «Люди добрі» — це мікс автентики з елементами джазу, панку, клезмеру і танго. «Lemko Bluegrass Band» — оригінальне поєднання української етніки та американського класичного кантрі. «Бурдон» — український фольклор зі східно-європейським колоритом. У такому ж стилі здійснив обробку народної ліричної пісні «Зеленая ліщинонько» Юрій Андрухович спільно з польським гуртом «Karbido» (альбом «Самогон» 2008 року).
Окремої уваги заслуговують виконавці, творчий метод яких базується на синтезі мистецтв. Цю нішу зайняли етно-хаос команда «ДахаБраха» (найвідоміший у світі український етно-гурт), «Театр-Пральня», Dakh Daughters — театрально-музичний колектив, який виступає у жанрах фрік-кабаре і театрального перформансу.

Оригінальні інтерпретації народних пісень є і у проекті 2012 року «Мандрівники» одного з найвидатніших майстрів слова Сергія Жадана, гурту «Ойра» та Андрія Кириченка. Інтригуюче поєднання фолку, електроніки, хіп-хопу та яскравої, відвертої, соціально загостреної поезії Жадана доповнювали відеопроекції художньої студії «Антресоля» та сучасна хореографія Марії Дементьєвої.
Етно–джаз
Як відомо, джаз від самого початку ґрунтувався на справжньому конгломераті націй, на синтезі фольклорів різних народів, і тому має риси інтернаціонального мистецтва. На думку відомого українського джазового композитора, саксофоніста Антона Півоварова, «кожна музика несе свою енергію: як земля, вітер, вогонь, вода. Якщо фольк — це земля, то джаз — вітер. Джаз у поєднанні з фольком — завжди безпрограшна, „бронебійна“ комбінація. Це пов’язано з тим, що фольк має дуже глибоке коріння і надзвичайно сильну подачу. А джаз, зі свого боку, має багато чого запропонувати завдяки своїй імпровізаційності, гармонії, ритму — у тому, в чому він сильний». Джазова програма «Лемківська сюїта» Антона Півоварова — яскравий зразок глибокого переосмислення та органічного поєднання різних інтонаційних практик, де ми слухаємо не окремо фольклор і джаз, а сприймаємо їх у нерозривній єдності, насолоджуємось вишуканістю їхнього сплаву.

Поціновувачі українського етно-джазу знають альбом «Коломийки Live» (2007) відомого бас-гітариста, співзасновника проекту «Jazz-Коло» Ігоря Закуса та Z-Band, а також збірку джазових аранжувань української народної та популярної музики під назвою «Ukrainian Roots in Jazz» («Українське коріння в джазі»), яка побачила світ 2008 року. Колекція етно-джазових імпровізацій та українських народних пісень була записана з відомими джазовими музикантами, такими як Сергій Давидов, Млада, Джон Стетч, «Брати блюзу», «Каунас-Біг-бенд», Мартін Шрак, Вагіф Мустафа-Заде, Дмитро Найдич, польсько-бразильський дует Гражини Авгущак і Пауліно Гарсіа. Цей альбом здобув неабияку популярність серед любителів української інтелектуальної музики і став своєрідною збіркою прикладів «проростання» українського мелосу у твори сучасних джазових музикантів різних країн.
Окремої уваги заслуговує етно-джазова платівка 2005 року під назвою «F5» гурту «Аби МС» спільно з Тетяною Радостєвою. Цей альбом — суміш фанку, джазу, соулу, бразильської самби і лаунжу. Також надзвичайно цікаві джазові проекти 2015-го року «Електро-джаз-фолк» Максима Бережнюка та Максима Шоренкова і «Фанк-гопак» Івана Тараненка (за участі Ніни Матвієнко) — це синтез народного мелосу, запальних ритмів і терпких джазових гармоній у поєднанні з яскравою харизмою талановитих музикантів.

Одні з найяскравіших та найуспішніших українських етно-гуртів, які працюють у жанрі world music — львівський «ShockolaD» та київський «Правиця», творчий метод яких — у вишуканому поєднанні фолку, джазу та елементів напрямку соул, настільки тісному, що й неможливо однозначно визначити, який стиль домінує.

Свій важливий вклад у розвиток етно-джазу здійснила й зростаюча поп-зірка Христина Соловій. Її дебютний альбом «Жива вода» (2015) вмістив оригінальні переспіви народних лемківських пісень, що тримаються на аранжуваннях Мілоша Єліча, виконаних музикантами, які працювали над сольним проектом Святослава Вакарчука «Вночі». Яскраві джаз-версії українських народних пісень також мають вокальні ансамблі «Піккардійська терція», «ManSound» та «Estetic Voice».
Правиця - ЯБЛИНЬКА
Підсумовуючи, етноф'южн — вже давно не міф, а наша реальність. Зараз нові формації з'являються постійно — і не тільки тому, що українське стало модним. Усі ці роки фолк-гурти (а перелік, поданий у статті, далеко неповний!) виховували свого слухача і чутливість «етно-вуха» українців. Нам варто більше дізнатися про цінності минулого, не консервувати, а навпаки інтегрувати ці знання у сучасний культурний простір і, таким чином, краще зрозуміти самих себе. «Міксуй і не комплексуй!» — приблизно так може звучати кредо модерної України.
Інтернет-журнал про інновації
Стежте за нами