ЦIЛЮЩА ТРАВА:
як медицина використовує марихуану та чи треба це Україні
Панацея від усіх хвороб і легкий шлях до героїнової залежності – приблизно такими є полюси глобальної дискусії про застосування марихуани в медицині. Сьогодні ставлення до медичного канабісу різниться настільки, що в одних країнах ним лікують дитячу епілепсію, а в інших – забороняють досліджувати. Platfor.ma з'ясувала, на що здатні канабіноїди, в чому їхня небезпека і чому український МОЗ нічого про це не знає.
Панацея від усіх хвороб і легкий шлях до героїнової залежності – приблизно такими є полюси глобальної дискусії про застосування марихуани в медицині. Сьогодні ставлення до медичного канабісу різниться настільки, що в одних країнах ним лікують дитячу епілепсію, а в інших – забороняють досліджувати. Platfor.ma з'ясувала, на що здатні канабіноїди, в чому їхня небезпека і чому український МОЗ нічого про це не знає.
Євгенія Олійник
1 березня 2018
Автор
Звідки взявся лікувальний канабіс
Звідки взявся лікувальний канабіс
Cаме стільки за наступні сім років планує заробити Ізраїль на експорті медичного канабісу. У цій країні вісім компаній мають ліцензію на вирощування марихуани, найбільша з яких планує цього року збільшити виробництво до 80 тонн сировини. В Ізраїлі вирощування канабісу визнано галуззю сільського господарства.
33 мільярди
доларів
Щоправда, фермерства, які цим займаються, більше нагадують військові бази: високі стіни, колючий дріт, озброєна охорона, – їх видає лише характерний запах. Ця країна однією з перших легалізувала застосування медичної марихуани, тут проводять масштабні дослідження впливу канабіноїдів на здоров'я людини.
Серед хвороб та розладів, для яких виявилися ефективними канабіноїди:
Епілепсія
Аутизм
Посттравматичний стресовий розлад
Серцево-судинні
Синдром Туретта
Хвороба Паркінсона
Стільки осіб, за даними ізраїльського МОЗ, мають право на отримання медичної марихуани в країні. Більшість із них – онкохворі, яким препарати на основі канабіноїдів допомагають усунути побічні ефекти хіміотерапії. Окрім того, в Ізраїлі понад 50 американських компаній проводять дослідження, які у США обмежені законодавством, – тому що бачать фінансові перспективи в цій галузі. І разом з тим, рекреаційне (тобто немедичне) вживання марихуани в Ізраїлі заборонене та було декриміналізоване лише кілька років тому. За куріння канабісу в публічних місцях штрафують, а виручені кошти йдуть на просвітницькі програми для запобігання наркоманії.
30 тисяч людей
В 1992 році ізраїльські вчені з'ясували, що організм людини виробляє власний канабіноїд – анандамід. Це нейротрансміттер, який пов'язується у мозку з тими самими рецепторами, що й ТГК, і вважається, що він, насамперед, не дає імунній системі тіла відторгнути ембріон при заплідненні та сприяє його закріпленню в матці.
Анандамід
Науковець розповідає, що в 1960-х роках вивчення медичних властивостей марихуани нікого не цікавило. Одна з причин – криміналізація вживання та вирощування рослини, яка поширилася у світі до того часу.
А в 1995 році в Ізраїлі вперше випробували олію з низьким вмістом ТГК, який не спричиняв психоактивного ефекту, на онкохворих дітях для лікування нудоти після хіміотерапії. Ефективність препарату була поза сумнівом. Проте призначати його в педіатрії у світі почали лише кілька років тому. «Ми опублікували результати цих досліджень... і нічого не сталося», – пригадує Мешулам.
Нічого особистого, просто бізнес
Нічого особистого, просто бізнес
Історія заборони марихуани починається разом із ХХ сторіччям. До того коноплі були однією з найбільш вирощуваних рослин. Перші спроби заборони марихуани ініціювали лісопереробні компанії через загрозу для бізнесу – адже виробляти папір з коноплі набагато дешевше, ніж із деревини.
Аспірин
Морфін
та інші знеболювальні
У 1930-х роках у препаратів на основі канабісу з'являється фармакологічна конкуренція:
Тоді ж у США намагалися реалізувати «сухий закон», який призвів лише до зростання кількості смертей від неякісного алкоголю.
Йоганн Харі, британський журналіст, дослідник історії світової наркополітики
Департамент заборон США доти ставився до марихуани цілком спокійно, але йому потрібно було виконувати свої прямі функції, тож в Америці запустили пропагандистську кампанію проти вживання канабісу. Хоча на той час не існувало наукових доказів, що куріння «трави» має серйозні негативні наслідки для здоров'я.
До кінця 1930-х через пропаганду небезпеки коноплі її вирощування також забороняють у Канаді та Мексиці, а на початку 1940-х канабіс зникає зі списку затверджених медичних препаратів у США. Відтоді покарання за зберігання та вживання марихуани поступово посилювалося. А в 1961 році ООН ухвалила «Єдину конвенцію про наркотичні засоби», яка включила препарати канабісу в Список І переліку наркотичних речовин – поряд з опіатами. Конвенція зобов'язала країни посилити контроль за культивуванням марихуани (за винятком промислових сортів для виробництва волокон і насіння) та рекомендувала повністю заборонити його. Також документ передбачав, що за 25 років використання канабісу, окрім як у медицині чи науці, буде повністю припинене.
Засідання Генеральної Асамблеї ООН
Що лікує «трава»
Що лікує «трава»
Саме через це дослідження канабіноїдів, проведені за останні кілька десятиліть, не одразу стали використовувати в медицині. Разом з тим, за даними Національного інституту раку США, сьогодні доведена ефективність канабіноїдів для лікування хронічних болів у дорослих і побічних ефектів хіміотерапії, а саме нудоти та блювання. Так, дослідження показали, що у ракових хворих застосування ТГК у вигляді олії або в таблетках давало такий самий знеболювальний ефект, як кодеїн, підсилювало знеболення у поєднанні з опіатами, а також підвищувало апетит та мало виражений антидепресантний ефект.
Дронабінол
Набілон
У США є два ліцензовані препарати на основі ТГК:
Їх призначають пацієнтам, що проходять хіміотерапію, якщо стандартні схеми лікування не допомагають. Канабіноїди також здатні усувати м'язові судоми в хворих на розсіяний склероз та зменшувати судомні стани при епілепсії. Так, згідно з клінічними дослідженнями, проведеними в США, у хворих на епілепсію, резистентну до інших ліків, частота судомних нападів знижувалася на 54%.
Зараз у країнах, де дозволено застосування медичної марихуани, її призначають також при тривожних станах або безсонні. Окрім того, низка досліджень показала, що канабіноїди здатні зупиняти ріст злоякісних пухлин та метастаз у тварин. Чи здатні ці сполуки лікувати рак у людей, поки що невідомо. Проте одне з досліджень виявило, що ризик раку сечового міхура в чоловіків на 45% нижчий у тих, хто вживав марихуану.
Побічка, ризики й залежність
Побічка, ризики й залежність
|
*
Тривале вживання канабісу пов'язують із зменшенням сірої речовини в мозку та дебютами психічних розладів, наприклад, депресії чи шизофренії. Вчені наразі також досліджують можливий шкідливий вплив марихуани на ендокринну та репродуктивну системи.
Побічні дії канабіноїдів залежать від методу вживання та концентрації психоактивних речовин. Наприклад, куріння канабісу так само шкідливе для дихальної системи, як і паління тютюну, проте кількаразове вживання марихуани таким чином загалом не впливає на роботу легень. При вживанні препаратів з високим вмістом ТГК можливі поява тривожності, дезорієнтація, тахікардія, сплутаність свідомості та безсоння.
Віктор Досенко, український патофізіолог, генетик та завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України
«Канабіноїди допомагають дітям з певними видами епілепсії, людям з посттравматичним стресовим розладом, пацієнтам з онкологічними патологіями. Є перспективи лікування серцево-судинних захворювань препаратами канабісу. Треба розуміти, що далеко не всі канабіноїди є психотропними, тобто викликають зміни в центральній нервовій діяльності. Є величезна база даних стосовно непсихотропних препаратів з коноплі».
Залежність від психоактивних канабіноїдів, безумовно, може сформуватися, проте в більшості випадків вона розвивається повільніше, ніж від цілком легальних речовин – кави, нікотину та алкоголю. І, так само, для кожної окремої людини адиктивність будь-якої речовини визначена її генетикою.

«Цей аспект також треба детально досліджувати. Є поліморфізми в генах, з якими ми народжуємося і які роблять нас більш схильними до тієї чи іншої хвороби, до швидкого чи повільного формування залежності. Це також поліморфізми в ферментах, які утворюють ендогенні канабіноїди. Це й поліморфізми в канабіноїдних рецепторах та генах, які забезпечують катаболізм цих речовин. Це можна досліджувати та брати до уваги перед спробою застосувати якийсь наркотичний засіб», – пояснює Віктор Досенко.

Щодо поширених побоювань, що ті, хто вживає марихуану, перейдуть на важчі наркотики, науковець ставиться скептично: в Україні нелегальний статус коноплі лише сприяє цьому, адже її постачальники можуть пропонувати також і небезпечніші речовини. І не лише в Україні. Нещодавно поліція Німеччини закликала уряд повністю легалізувати вживання марихуани, наголосивши, що її заборона лише сприяє розвитку наркоторгівлі загалом.
Окремої зауваги медиків стосуються використання канабіноїдів у педіатрії, зокрема через негативний вплив психотропів на розвиток мозку. Проте прямої заборони немає, і у країнах, де медична марихуана легалізована, лікарі призначають препарати на основі канабіноїдів онкохворим дітям або дітям з епілепсією.
У США, згідно з опитуванням, більшість лікарів вважають доцільним призначення медичної марихуани дітям, проте за законодавством, зробити це може лише третина з них – це залежить від політики штату та кожного окремого медичного закладу. Наприклад, у Чикаго в окремих лікарнях це заборонено, хоча в штаті Іллінойс медичний канабіс легалізований. Окрім того, багато лікарів зупиняє і відсутність стандарту дозування препарату – як для дорослих, так і для дітей.
Найкращий стафф – в аптеці
Найкращий стафф – в аптеці
Законодавчий статус медичного канабісу залежить від того, наскільки такі препарати досліджені в країні, каже Віктор Досенко. А також, як показує досвід Ізраїлю, від економічних інтересів держави. Одним із лідерів експорту медичної марихуани також є Канада (її фармацевтичні компанії обіцяють 281-рівневу систему контролю якості продукту), а цього року до неї долучиться Австралія. Про міжнародну торгівлю канабісом задумався також і грецький уряд – за підрахунками економістів, налагодження масштабного виробництва марихуани могло б частково вирішити проблему безробіття в країні. А зовсім нещодавно один з виробників медичних конопель навіть почав торгуватися на американській фондовій біржі.
Загалом сьогодні медична марихуана легалізована у 18 країнах світу, ще в кількох легальні лише препарати на основі окремих канабіноїдів або з вмістом ТГК у ліках до 1%. Отримати їх можна в різних країнах як за рецептом, так і без нього.
Каліфорнія – один із 29 штатів Америки, де дозволена медична марихуана. А з цього року там легалізований і «звичайний» канабіс для тих, кому виповнився 21 рік (окрім того, новий закон у штаті дозволяє людині, яка раніше була засуджена за зберігання невеликої кількості наркотику, попросити суд скасувати вирок).

31-річний Євген подорожував Америкою минулого року та місяць провів у Каліфорнії. Розповідає, що щоб отримати рецепт на канабіс, потрібно звернутися до спеціального терапевта. Там само можна оформити картку-дозвіл на купівлю канабісу на рік. Щоправда, рекомендацій щодо дозування, форми прийому та сортів марихуани лікарі не дають.
У них є список діагнозів, для яких рекомендують медичний канабіс. У мене була тривожність та безсоння. Ці діагнози важко перевірити або довести, тому з ними не дуже церемоняться та вважають, що ти сам розберешся з дозуванням. Думаю, для хворих на рак ліки підбиратимуть скрупульозніше, особливо, якщо до цього пацієнт не вживав рекреаційно. Далі можна йти в диспансер медичної марихуани. Там після реєстрації потрапляєш в дорослий такий магазин, де є купа видів шишок, edibles (будь-що їстівне, що містить ТГК – Platfor.ma), олій та екстрактів. Якщо і є якісь обмеження, то невеликі, бо в Каліфорнії вживають активно. Ціни на topshelf, тобто товари найвищої якості, – 16-20 доларів за грам. Цікаво, що є канабіс майже без ТГК, але з високим вмістом канабідіолу – для тих, кому потрібне тільки знеболення. По-моєму, серед покупців багато саме таких. Якщо вибрати правильний сорт, канабіс справді ефективний при безсонні та тривожності.
Євген
Киянин Андрій (ім'я змінено) також використовує марихуану як протитривожний засіб. Розповідає, що пробував різні легальні медикаменти, у тому числі й ті, які виписували лікарі, але майже всі викликали значні побічні ефекти.
Фенібут, наприклад, подразнює шлунок, мене постійно мучила печія. Інші ліки викликали сонливість – було складно працювати, а якщо знижувати дозу, вони просто не допомагали. Тим часом марихуана, якщо правильно підібрати сорт та дозування, знімає психосоматичні симптоми, на які я страждаю вже багато років: головний біль, напруження, судоми, пришвидшене серцебиття. І водночас заспокоює, даючи можливість працювати. Окрім того, один із сортів для мене працює, як гарне снодійне. Від таблеток вранці голова як з похмілля, а від марихуани таких ефектів немає. Тому поки це найкращий симптоматичний засіб для мене. І мені дуже неприємно, що, щоб її отримати, я ризикую бути звинуваченим у правопорушенні. До того ж, якби марихуана була вироблена офіційно, з дотриманням стандартів та контролю якості, було б простіше та безпечніше підібрати потрібне лікування. А її легалізація дала б можливість досліджувати її та використовувати більш ефективно.
Андрій
Досліджувати не можна заборонити
Досліджувати не можна заборонити
У квітні минулого року Дмитро Ісаєв, Віктор Досенко та ще п'ятеро науковців підписали звернення до Кабінету міністрів з вимогою врегулювати порядок обмеженого контрольованого обігу канабісу для наукової діяльності в Україні. Штучне обмеження таких досліджень позбавляє українське суспільство науково обґрунтованої інформації та загрожує здоров'ю громадян, наголошують підписанти. Віктор Досенко вважає, що заборона використання будь-яких речовин для науковців – це дикунство.
Українські науковці справді не можуть досліджувати канабіоноїди – всі антагоністи ендоканабіноїдної системи організму входять до списку речовин, що не можуть бути використані в науковій діяльності, розповідає епілептолог та провідний науковий співробітник Інституту фізіології ім. О.Богомольця Дмитро Ісаєв. Наприклад, в ОАЕ, де працював науковець, розроблений порядок зберігання таких речовин. В Україні такого документу не існує.
Звісно, це все має бути під контролем, з сейфами і протоколами. Україна – один із найбільших виробників промислової коноплі, вона тут прекрасно росте. На цьому можна було б зробити національний бізнес. Наші звернення до влади нічого не дають, бо вона так само популістична, як і попередня. Для більшості, на яку орієнтується влада, досягнення науки незрозумілі. Як і для самої влади. Для них набагато важливіші електоральні настрої, які нібито може змінити одна постанова.
Віктор Досенко
Дмитро Ісаєв, епілептолог та провідний науковий співробітник Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця
«Заборона на виробництво та дослідження марихуани має також економічні причини. Конопля могла би зберегти карпатські ліси та вилікувати багатьох людей. Але це навмисне придушення бізнесу. Охорона такого виробництва дуже дорога, і це просто неприбутково, тому її так мало вирощують. Хтось зацікавлений у такому суспільному ставленні до неї».
Змінити стигматизований статус марихуани вирішив мер Глухова Мішель Терещенко. Рік тому він анонсував створення у місті центру терапії канабісом, проте доля його досі невідома. Хоча в Глухові існує справжній Інститут конопель, рослину поки що мало досліджують. Натомість проводять фестивалі льону та конопель, а також обіцяють «масове виробництво смачної і корисної олії з льону та конопель» на місці колишнього комбінату харчових продуктів.
Що думає держава
Що думає держава
Без наукових досліджень вітчизняні ліки на основі канабіноїдів просто ніколи не потраплять до пацієнтів, розповідає прес-аташе «Конопляного маршу свободи» Тарас Ратушний. З минулого року активісти маршу виступають, окрім декриміналізації особистого вживання конопель, за врегулювання доступу до лікування препаратами на основі канабісу. Для цього потрібно, щоб уряд отримав перший об'єктивний експертний звіт про потреби пацієнтів медичного канабісу: скільки людей потребують такого лікування в Україні, які це діагнози, яка ефективність поточних методів лікування та які фармацевтичні форми необхідні цим пацієнтам, пояснює активіст. Лише тоді стане можливо організувати професійний супровід терапії з використанням канабіноїдів.
«Конопляний марш свободи», Київ, жовтень 2017 року
Тарас Ратушний, прес-аташе «Конопляного маршу свободи»
«Звісно, без наукових досліджень цього не втілити. Законний доступ до медичного канабісу можливий лише на основі чітких наукових обґрунтувань та дієвої системи фармакологічного нагляду».
З 2013 року в Україні є Стратегія державної політики щодо наркотиків до 2020 року. Вона базується, зокрема, на доступності використання наркотиків для медичних і наукових цілей. А ще передбачає наукові дослідження канабіноїдів як анальгетиків та інших лікарських засобів. У 2016 році в рамках реалізації цієї стратегії було підготовлено законопроект, який визначав чіткий алгоритм, за яким уповноважений урядом орган міг би контролювати та регулювати законний доступ до канабіноїдів для наукових установ. «Він був грамотно підготовлений, пройшов усі комітети, був доопрацьований та готовий до голосування в першому читанні. На жаль, за законопроект тоді не проголосували. Якби це сталося в 2016 році, можливо, ми б уже мали медичні препарати, готові до патентування та виходу на ринок», – каже Ратушний.

За словами активіста, Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками підтримала звернення науковців. Громадські організації навіть розробили проект постанови Кабінету міністрів, яка могла б пришвидшити процес надання дозволу на наукові дослідження канабісу, проте поки суттєвих зрушень у ньому не відбулося.
Як повідомили Platfor.ma у МОЗ, розробку проекту постанови Кабміну «Про затвердження Порядку використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях» включено до плану роботи Держслужби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на 2018 рік.
Правозахисник Андрій Роханський пояснює: така ситуація в юридичному полі – один із наслідків каральної наркополітики 90-х. Наприклад, за останні сім років правозахисники домоглися зміни в порядку призначення сильних знеболювальних препаратів. Проте досі лікарі часто навмисне не виписують хворим з сильним больовим синдромом достатню кількість легальних опіатів, бо пам'ятають перевірки і бояться відповідальності.
Андрій Роханський, правозахисник
«Тодішня наркополітика забороняла всі речовини з побічною психотропною дією. Наприклад, транквілізатор сибазон, який до 90-х був на кожному медичному посту, раптом став страшним наркотиком. Канабіс же в нас ніколи навіть не розглядали як лікувальний препарат».
Пацієнти на марші
Пацієнти на марші
Тим часом в Україні виникають спільноти пацієнтів, які заявляють про свої потреби в нових ліках. Одна з таких – організація «Афіна. Жінки проти раку». Разом з юристами учасники шукають механізм, який допоможе скоріше перевести канабіс в категорію речовин, контрольований обмежений обіг яких допускається для медичного використання. Ніна Резніченко, засновниця спільноти, стверджує: з болями, нудотою, порушенням сну та втратою апетиту зіштовхуються більшість онкопацієнтів під час лікування та всі невиліковно хворі, тому актуальність медичного застосування канабісу дуже висока і її не можна ігнорувати.
Ніна Резніченко, засновниця організації «Афіна. Жінки проти раку»
«В останні роки на «Марші свободи», крім прихильників рекреаційного вживання, стали з'являтися і пацієнти різних нозологій. Хтось із них проходив лікування маслом канабісу за кордоном, хтось експериментував з нелегально придбаної коноплею в Україні, хтось використовував препарати, таємно завезені в країну родичами. Адже навіть патентовані фармацевтичні форми на основі канабісу зі списків II і III (допущені до контрольованого обігу) відсутні в українських аптеках. Ці люди приходять, тому що конопля допомагає їм позбутися важких нападів хвороби, і вони не згодні вважати себе злочинцями».
На жаль, українські онкологи не мають ані досвіду, ані можливості його отримати, оскільки канабіс входить в Таблицю І речовин, заборонених до обігу на території нашої країни, розповідає Ніна Резніченко. Коноплі вважаються небезпечнішими за морфін, кокаїн чи амфетамін – наркотики, дозволені для медичного застосування. Тож українські лікарі часто не бачать сенсу витрачати час на заглиблення в цю тему і не цікавляться результатами досліджень, які проводять в інших країнах.

«Виходить замкнуте коло, – пояснює активістка. – Хворі чують з усіх боків, що канабіс може полегшити їхні страждання, читають, що його медичне застосування врегульовано в європейських країнах, а віднедавна – навіть у сусідній Польщі. Але у нас, щоб дістати ліки, потрібно ризикувати своєю свободою і відчувати себе злочинцями в очах суспільства. Це дуже дивно і неправильно. Тривале негативне позиціонування конопель і їх споживачів, безліч кримінальних переслідувань за зберігання незначної кількості навіть дикорослої рослини призвели до того, що в суспільстві взагалі бояться говорити на цю тему».
Минулого року 20 пацієнток спільноти «Афіни. Жінки проти раку», більшість з яких ніколи не вживали марихуану, влаштували акцію проти дискримінації: сфотографувалися з плакатами на захист канабісу та підписалися власними іменами. «Однієї з тих жінок більше немає з нами, – каже Ніна Резніченко. – Але ми не лише віримо, що доживемо до того, коли канабіс будуть легально призначати в українських лікарнях, але й що своїми діями наблизимо ці часи».
Дискусія щодо доцільності медичного застосування канабіноїдів далека від завершення в усьому світі, так само, як і дослідження ефектів вживання цих речовин. Проте деякі аргументи проти медичної марихуани й досі засновуються здебільшого на упередженнях. Можливо, це нове завдання наркополітики – віднайти баланс між обачністю та відкритим поглядом на досягнення науки.
Чи потрібна марихуана в медицині?
Креативна лабораторiя
Стежте за нами